"Дівчина з легенди" - Сценарії - Каталог файлів - "Маківка"
Головна » Файли » Сценарії

"Дівчина з легенди"

УВАГА!
Шановний гість, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Для того щоб завантажити файл вам необхідно зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.

[ Реєстрація | Вхід ]

Уривок зі сценарію

Диктор    З піснями Марусі Чурай рушали в походи козацькі полки гетьмана Богдана Хмельницького. Їх співав і співає український народ.

Після слів диктора фонограма підсилюється і звучить до кінця. По закінченню фонограми: 

Диктор  Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев'яних церков. Вітер був сильний. Полум'я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів – всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ. Може, там була і справа Марусі Чурай? Може, тому і не дійшло до нас жодних свідчень про неї, що книги міські Полтавські під час війни вогнем спалені?

*****

Гасне світло. Читці залишають сцену. Звучить фонограма (уривок із Сонати № 5 Штогаренка). Відкривається завіса. Ліхтар висвічує портрет Марусі Чурай на заднику сцени. Чути слова диктора (вирок, винесений суддями):

Диктор             Ми, вряд, зіпершись на свідоцтва голі, 

в такий-то спосіб справа була рішена,

що має бути карана на горлі,

на шибениці, значиться, обвісшена.

Про це людей поштивих звідомляєм

і на потомні вписуєм віки.

Декрет печаттю нашою змоцняєм

і підписом судейської руки.

З’являється світло. На сцені дівчина в українському вбранні сидить на лавці. Це – Маруся Чурай. Звучить пісня «Віють вітри, віють буйні».

Маруся              …Пройшло життя. Не варт було і труду.

Лише образи наберешся вщерть.

Останні дні вже якось перебуду.

Та вже й кінець… (звертається до сонця)

Я завтра, сонце, буду умирати.

Я перейшла вже смертницьку межу.

Спасибі, сонце, ти прийшло крізь грати.

Я лиш тобі всю правду розкажу.

Не помста це була, не божевілля.

Людина спроста ближнього не вб'є.

Я не труїла. Те прокляте зілля

він випив сам. Воно було моє.

———————————————————

Маруся              Торкнувся шклянки білими вустами. 

Повільно пив. І випив. І погас.

Ой сонце, сонце, промінь твій останній!

Оце і є вся правдонька про нас.

А потім в суд щодня мене водили.

А судді були добрі й не дурні.

Вони мене по совісті судили,

найлегшу кару вибрали мені.

Чого було так довго мудрувати

І вивертать параграфи статтям?

Було ж одразу присудить до страти.

Найтяжча кара звалася життям.

Ведіть, карайте, вішайте злочинну!

То я хоч там, хоч там уже спочину…

Гасне світло. Ліхтар висвічує портрет Марусі Чурай на заднику сцени. Звучить пісня «Ходить галка через балку». На останньому куплеті – повне затемнення, зміна декорацій (прибирають лавку, встановлюють шибеницю). Маруся залишає сцену.  Потім засвічується один ліхтар. Звучить фонограма (уривок із сонати № 5 Штогаренка). На фоні музики (яка створює асоціацію світанку). Чути голос Марусі:

Голос Марусі     Світає, Господи, світає… 

Земля у росах, як в парчі.

Маріє, Діво Пресвятая,

це ти так плакала вночі?

Якісь он квіти, сині-сині,

на голу цеглу повились.

Спиває ранок по росині,

як в нас під хатою колись.

Тюремник виповз на прогулянку.

Проходить варта по двору.

Як швидко ніч оця прогулькнула!

Сьогодні вранці я умру.

Повне освітлення. На сцені в глибині стоїть шибениця. З’являються читці.

Читець 1           І прокотилось натовпом строкатим: 

«Ведуть!»

Тітки – біліші наміток.

Проноза швець шепочеться із катом,

щоб потім дав мотузочки шматок.

Замовкли всі,

ніхто й не ворухнеться.

Лиш дві куми, сусідки Вишняка:

– Диви яка, іде і не спіткнеться!

– Іде під зашморг, а диви яка!

Через зал по проходу тюремник веде Марусю. Вона йде повільно, але впевнено і гордо.

Читець 2          …Вона ішла. А хмари як подерті. 

І сизий степ ще звечора в росі.

І з кожним кроком до своєї смерті

була усім видніша звідусіль.

Стояли люди злякані, притихлі.

Вона ішла туди, як до вершин.

Були вже риси мертві і застиглі,

і тільки вітер коси ворушив.

Маруся піднімається на сцену. Повільно наближається до шибениці.

Читець 1          А он стоять особи урядові, 

щоб тут же й смерть засвідчити судові.

О Господи, прости нам цю ганьбу!..

І раптом вершник врізався в юрбу.

Зметнувся кінь, у піні, дибаластий.

Папером вершник у руці стрясав:

– Спиніться!

Гетьман вас уповновластив

читати вголос цей універсал!

Читець 2          – Іване! Брате! Як ти встиг?! – 

кричав Лесько і тряс його за груди.

Суддя стояв ні в сих ні в тих.

І раптом вголос заридали люди.

Всі завмерли, слухаючи.

Диктор   В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марини Чурай, в пам’ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марину Чурай з-під варти звільнити.

—————————————————————————————————————————————————

Шановний гість! Даний сценарій ви зможете завантажити лише, ставши користувачем нашого сайту. Тому, якщо вас зацікавив цей матеріал, будь ласка, зареєструйтесь або зайдіть під своїм іменем, якщо ви вже зареєстровані на uCOZ. Будемо вдячні вам за ваші коментарі.

Категорія: Сценарії | Додав: Мелодія | Теги: пісні Марусі Чурай, Маруся Чурай, Дівчина з легенди, Сценарій, Ой не ходи Грицю та й на вечорниці
Переглядів: 3211 | Завантажень: 22 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 1
1  
РРРРРРИБЯТА! ВИ Ж ПОРЯДНИМИ БУДЬТЕ!РЕЄСТРУЄМОСЬ-РЕЄСТРУЄМОСЬ,А СЦЕНАРІЯ ПРО МАРУСЮ КАТ -МА!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
Будемо вам дуже вдячні, якщо ви розмістете нашу кнопку на своєму сайті

Народний вокальний квартет Маківка

Корисні посилання