Робота над розвитком голосу - Хорове мистецтво - Каталог статей - "Маківка"
Головна » Статті » Хорове мистецтво

Робота над розвитком голосу

Робота над розвитком голосу

Розвиток голосу тісно пов'язаний з розвитком дихання – одне без другого не можливе.

Першим заходом для розвитку голосу повинні бути вправи, які мають кінцевою метою свідоме користування диханням. Роботу з фіксованою увагою на диханні можна проводити так.

Керівник розповідає про велику роль дихання, як засобу подачі звуку. З’ясовує зовнішні умови для можливості правильного дихання: стояти або сидіти без напруження, рівно, не горблячись, руки уздовж корпусу. Саме дихання слід проводити так: при втягуванні повітря через ніс груди повинні підніматися, але плечей ні в як5ому разі піднімати не треба, боки розширюються, нижня частина живота мусить бути підібрана. Багато повітря набирати не слід, бо це заважатиме співові.

Розповівши про це хорові, можна тренувати його учасників у процесі набирання повітря (вдиханні) і в його видиханні. Звичайно це робиться без співу. Хор втягує повітря в міру плавного руху руки диригента вверх, а після зупинки її хор на кілька секунд затримує дихання. Хормейстер голосно, рівномірно, в середньому темпі лічить до десяти. Поступово кількість ліку збільшується, і рух руки, як знака до набирання повітря, прискорюється, отже, хор поступово набуває вміння швидко вдихати і затримувати видих на більшу кількість секунд. Під час цих вправ конче треба стежити, щоб ні в кого з хористів не піднімались плечі, і якщо це трапляється, необхідно одразу ж зупинити вправу і зауважити, що таким способом дихання ні в якому разі не можна користуватись. Зазначені вправи є гімнастика легенів і перший крок до прищеплення навички колективних дій.

Здобуті знання слід негайно застосовувати при співанні вокалізів або поточного репертуару. Треба поставити перед собою одну мету – зробити дихання організованим і підпорядкованим волі співаків. Для цього в нотних зошитах (партіях) мусять бути поставлені знаки, які будуть керівними віхами у виробленні свідомого дихання. Елементарне правило – набирати повітря передсловом, а не в середині його – має бути покладене в основу заходів до вироблення правильного дихання.

В процесі роботи з хором доведеться практично торкнутися питань повного дихання, напівдихання і, нарешті, спеціально застосовуваного в хорі цепного дихання.

Повне дихання можливе перед початком співу або під час пауз, бо для цього треба порівняно більше часу (кілька секунд).

Напівдихання – це дуже швидке вдихання. Цим способом добирають повітря поміж музичними фразами, коли між ними нема пауз.

Ланцюгове дихання можливе тільки в хорі, і полягає воно в тому, що співаки, виконуючи якусь мелодію, міняються передишками з своїми партнерами по партії. При такому способі дихання створюється враження співу без передишок.

Працюючи над розвитком голосу необхідно також подбати про правильну артикуляцію голосних.

Голосний а. При його вимові рот розтулений настільки, щоб можна було поміж передніми зубами покласти великий палець ребром. Під час співання вокалізів або поточного репертуару треба всіляко дбати про подачу звука бездоганної інтонаційної точності і прийнято тембру, вимагати так званого закритого звука. Як це досягається – ні розповідями, ні описами не поясниш. Обов’язково слід практично показати закритий звук і так званий «білий». Сприяти закритому звукові до деякої міри може держання підборіддя трохи вниз. Можна вказати ще один засіб для здобуття закритого звука, а саме: спочатку подати звук (першу мить) затуленим ротом, а тоді, швидко його розтуливши, артикулювати потрібний голосний звук.

Голосний о. Губи трохи випнуті вперед.

Голосний у. При його артикуляції губи сильно випнуті вперед.

Голосний і. Рот майже закритий. а губи трохи відтуляються від передніх зубів.

Голосний е. Рот набуває положення на півусмішки. Цей голосний часто артикулюють неправильно, отже при співанні вокалізів чи взагалі при подачі якось слова з наголошеним е треба бути дуже й дуже уважним. Цей голосний не тільки в українській, але й в російській мові вимовляється твердо, як українське е.

Взагалі так звані йотовані голосні (я, йо, ю, ї, є) являють собою сполучення голосних (а, о, у, і, е) з приголосним й (йот) або з попереднім пом’якшеним приголосним (ль, сь і т. д), наприклад, земля – земльа, моя – мойа і т.д. У співі ці голосні звучать, як звичайні а. о, у, і, е незалежно від того, який приголосний перед ними стояв – йот, м’який чи твердий – і чи позначено це на письмі.

Вокалізи на голосні із затуленим ротом поступово ускладнюються. Від співання головних ступенів (тоніки, домінанти і верхньої тоніки) можна перейти до арпеджування мажорного тризвуку і співання гам. Згодом вводиться спів арпеджованого домінант септакорду і його розв’язання – технічного тризвуку. Цей момент треба використати, як початок виховання гармонічного чуття.

Беручи до уваги склад хору, його особливості і вокально-технічну підготовку, можна вправи й вокалізи комбінувати на всі способи, маючи при цьому одну мету – виховати з співаків хору артистів-ансамблістів.

 

Категорія: Хорове мистецтво | Додав: Мелодія (25.05.2011)
Переглядів: 1844 | Теги: спів хору, Робота над розвитком голосу, постановка голосу, розвиток дихання, робота з хором, правилну дихання при співі, правильний спів | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
Будемо вам дуже вдячні, якщо ви розмістете нашу кнопку на своєму сайті

Народний вокальний квартет Маківка

Корисні посилання