Виховання хорового співака-ансамбліста - Хорове мистецтво - Каталог статей - "Маківка"
Головна » Статті » Хорове мистецтво

Виховання хорового співака-ансамбліста

Виховання хорового співака-ансамбліста

Щоб створити хор художнього значення, необхідно укомплектувати його співаками-ансамблістами.

Помилкою було б гадати, що для співу в хорі, який претендує на звання художньої одиниці, досить мати лише голос і слух. Ні, наявність голосу і слуху становить лише одну з необхідних умов для того, щоб бути учасником хору. Співак повинен оволодіти так званою виконавською технікою.

Під виконавською технікою треба розуміти ось що:

·         - вміння вільно розпоряджатися своїми голосовими даними, тобто давати найтонші відтінки у висоті звука, силі його і характері;

·         - витончене вміння співати інтервали й гами;

·         - розвинене гармонічне чуття, нерозривно пов’язане з чуттям ансамблю;

·         - вміння сприймати і передавати ритм виконуваного твору і різноманітні його відтінки;

·         - розвинене і покірне волі співака дихання;

·         - хорошу дикцію;

·        - музично-теоретичну грамотність, яка давала б можливість сприймати даний музичний матеріал не тільки природною музичною інтуїцією, але й цілком свідомо. 

Вже перелік усіх елементів, що входять до складу поняття «виконавської техніки», переконує нас у тому, що співакові-ансамблістові треба серйозно вчитися.

Розглянемо докладніше кожен з основних елементів поняття «виконавської техніки».

Уміння володіти голосом набувається наполегливою роботою над вихованням його природних даних. Інакше кажучи, співак повинен навчитися подавати з максимально точною інтонацією красивий, співучий звук, який має бути «закритим». Це вміння набувається шляхом практичного показу з боку вчителя. Але спів нерозривно пов’язується з диханням. Від нього залежить сила, тривалість і рівність звука. Тільки вправи і свідомі спостереження над процесом дихання дадуть можливість співакові підкорити його своїй волі. Важка і наполеглива праця приведе до вміння швидко настроювати голосові зв’язки на даний тон, тобто дасть можливість досягти вокальної, технічної гнучкості і вільності у відтворенні звуків, що швидко йдуть один за одним.

Найважливішим моментом у різноманітних досягненнях вокальної техніки співака, базою, на якій будується його технічна дозрілість, є чистота інтонації.

Орган, який регулює і контролює інтонаційну точність, є слух вокаліста. Слух буває зовнішній і внутрішній. Під зовнішнім слухом розуміємо природну здатність людини розрізняти і відтворювати голосом почуті звуки. Внутрішній слух є наслідком певного виховання і полягає в здібності відрізняти від даного звука всі інші. Вихований внутрішній слух передбачає читання з листа, тобто музичну грамотність співака.

Далі треба добре з’ясувати собі, чому ми користуємось терміном «вокально-ансамблева техніка», «вокальна техніка». Хор – це колективний спів, де кожна партія виконується унісонним ансамблем. А ми знаємо, що досконалість як унісонного ансамблю, так і гармонічного залежить від злиття голосів. Всі голоси партії повинні зливатися в одне ціле – унісонний ансамбль, а всі партії разом повинні давати ансамбль гармонічний. От чому й техніка в співака повинна бути вокально-ансамблева.

До істотних моментів вокально-ансамблевої техніки належить розвинене гармонічне чуття, нерозривно пов’язане з добре вихованим чуттям ансамблю. Співаку необхідно ясно й тонко відчути те звукосполучення, яке в даний момент співає хор, і підстроюватись до нього.

До технічних засобів, якими необхідно володіти співаку хору, належить уміння «лічити». Оскільки музику ми сприймаємо в часі, то і виконавці її повинні чітко й свідомо виконувати всі відтінки, що стосуються ритму. Ритм у широкому розумінні – це сприймання нашою психікою життєвих явищ у певній закономірній послідовності. У вужчому розумінні під ритмом треба розуміти організовану послідовність тривалості звуків.

У музиці треба розрізняти метр і ритм. Під метром слід розуміти часову симетрію, пульсацію важких і легких моментів при сприйманні музичної мови. Під ритмом розуміємо організований розподіл тривалостей, що заповнюють метричні одиниці.

У співака-ансамбліста повинна бути добре розвинена і вихована здібність відчувати метричну пульсацію і чітко виконувати різноманітні ритмічні рисунки з синкопами, тріолями, дуолями і т. д., паузами, прискореннями, затриманнями, змінами темпів, розміру, різною динамікою.

Виховання почуття ритму являє собою дуже серйозне і відповідальне завдання в загальній системі технічної підготовки співаків хору.

На закінчення переліку технічних навичок, якими повинен володіти співак хору, треба сказати про дикцію. Дикція в хорі є одним з дуже важливих показників його технічної дозрілості і художньої цінності. Суть дикції полягає в ясній і виразній подачі тексту виконуваного хорового твору.

Треба пам’ятати, що у величезній більшості випадків текст є джерело музичних образів, якими композитор відтворює його зміст. Отже, текст і музика до нього є одне нероздільне органічне ціле, вони одне одного доповнюють і дають можливість слухачеві зрозуміти художні образи музичної мови композитора. Хорошої, ясної, виразної подачі тексту треба ґрунтовно вчитися.

Важливим засобом виразності при виконанні хорового твору, крім дикції, повинна бути ще й міміка. Блискучі очі, оживлене обличчя – це додаткові засоби для досягнення більшої вражальності.

Співак на сцені – це актор, всім своїм виглядом він повинен відповідати характерові виконуваного твору.

Категорія: Хорове мистецтво | Додав: Мелодія (05.04.2011)
Переглядів: 960 | Теги: хоровий спів, виховання хорового співака-ансамблі, хор, хоровий спів і виконавська техніка, хорове мистецтво, хор художнього значення | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
Будемо вам дуже вдячні, якщо ви розмістете нашу кнопку на своєму сайті

Народний вокальний квартет Маківка

Корисні посилання