Засоби музичної виразності - Хорове мистецтво - Каталог статей - "Маківка"
Головна » Статті » Хорове мистецтво

Засоби музичної виразності

Засоби музичної виразності та їх значення в створенні  художнього образу

Пісня супроводжує людину все життя. То ж недарма кажуть: пісня – це душа народу. Приємно, коли глядач отримує естетичну насолоду від виконання.

Як досягти такого рівня співаків, який би дозволив їм зрозуміти музику, переосмислити її і адекватно задуму автора відтворити образ? Якими засобами вокально-хорового мистецтва, засобами музичної виразності можна цього досягти?

Робота над хоровим твором є основною стороною діяльності хорового колективу. 

З удосконаленням набутих вокально-хорових навичок виконання, зростають і музичні здібності співаків. Перед керівником постає вже нове завдання: пошук ефективних форм і методів навчання, направлених на розвиток здібностей співаків до музично-образного мислення.

Музично-образне мислення

Формування музично-образного мислення, що сприяє розумінню змісту музичних творів, можливо тільки на основі розвитку музичного слуху – вирішального фактору музичного виховання і навчання. Які ж бувають способи музично-слухового розвитку?

Активним методом є мислення, внутрішнє прочитання (проспівування «про себе» нотного змісту хорового твору). Внутрішнє проспівування додає певних труднощів, але при цьому особливо активізує увагу співаків на звичному процесі виконання. Цей метод вигідно відрізняється від пасивного сприйняття музики шляхом механічного заучування тим, що розвиває у співаків:

Ø        свідоме відношення до репертуару, що вивчається;

Ø        цілеспрямовану слухову увагу та навички слухового самоконтролю, без якого процес співу буде неповноцінним.

Для того, щоб слух став музично активним, його й необхідно розвивати методом співу «про себе». Буде корисно чергувати спів «про себе» із співом в слух, перевіряючи точність інтонації співаків на контрольних звуках.

У формуванні музично-образного мислення співаків досить часто допомагає образне бачення. Творчу уяву можливо викликати шляхом асоціацій.

На кінцевому етапі роботи з хором (вокальним ансамблем, солістом) над твором ведеться пошук найбільш точних засобів художнього втілення музично-поетичного образу. Перш за все сам керівник в період підготовки до репетиції веде пошук відповідного психологічного стану шляхом глибокого аналізу музично-поетичного твору. Для того, щоб сформувався відповідний емоційний настрій, керівник може наводити співакам певні яскраві порівняння, як художнього, так і побутового характеру.

Формуванню музично-образного мислення сприяють бесіди, прослуховування фонозаписів, аналіз прослуханого матеріалу. В аналізі обов’язково беруть участь співаки, керівник же підсумовує уяви. Кінцевою метою є – художньо-виразне виконання, якого можливо досягти, володіючи строєм, ансамблем взаємопов’язаними із вокальною технікою виконавців, їх умінням цікаво і переконливо, у відповідності із авторським задумом, розкрити зміст твору, надати йому чітку форму, повну образно-емоційну виразність.

У зв’язку з цим постає питання про музично-виразні засоби хорового виконавства: динаміка, нюансировка, агогіка, фразування, дихання, тембр, метроритм, темп, музична форма, звуковедення.

Хор – це живий інструмент. Хорове звучання – це звучання багатьох живих, наповнених найрізноманітнішими відтінками інтонацій голосів, зігрітих внутрішніми почуттями виконавців. Таку якість звучанню повідомляють чотири основні ознаки звуку: висота, тривалість, сила та тембр. Від того, наскільки вправно володіють співаки прийомами передачі цих якостей звуку, залежить яскравість музично-художнього образу, а значить і сила естетичного впливу на слухачів. Ось чому керівникові колективу необхідно знати усі можливі засоби музично-хорової виразності та володіти методикою їх передачі.

Розглянемо основні виразні засоби хорового звучання.

Звуковедення

Вибір прийому звуковедення залежить від характеру музики, особливостей викладу фактури. Існують три головних прийоми співочого звуковедення: legato, staccato, non legato.

1. Legato – означає «плавно, зв’язно». Це найбільш складний для оволодіння прийом звуковедення. Краще за все прийом legato вдається при співі на голосні. Складно зберегти його, коли співається мелодія з текстом, оскільки приголосні звуки переривають вокальну лінію. Ось тому, необхідно добиватися найбільш короткої, але чіткої і м’якої вимови незвучащих приголосних, особливо б, п, к, д, т. Прийом legato застосовують при виконанні ліричних, наспівних творів. Позначається він лігою.

2. Staccato – означає «уривчасто, чітко». Цей прийом звуковедення прямо протилежний legato і до опанування ним рекомендується переходити після оволодіння навичок зв’язного голосоведіння. При виконанні staccato звуки ніби підкреслюються поштовхами і відокремлюються один від одного цезурами (короткими паузами). Прийом використовується в рухливих, жартівливих творах. Позначається на письмі окремими крапками над кожним звуком.

3. Non legato – означає «не зв’язно». Це спосіб звуковедення, при якому кожен звук виконується окремо без будь-яких поштовхів на перерви. Штрихом non legato виконуються твори, де необхідно передати характер схвильованості чи особливу значимість кожного складу тексту.

Крім трьох основних прийомів у вокально-хоровій музиці часто застосовуються marcato, portamento, glissando.

Marcato – «підкреслюючи». Такий спосіб виконання є ніби проміжним між важким legato та надто твердим staccato. Позначається горизонтальною рискою над нотою.

Portamento – «переносити голос» та glissando – «ковзати» означають ковзаючий, поступовий перехід від одного звуку до іншого. Ці прийоми схожі між собою і різняться тільки тим, що portamento – це короткочасне ковзання, а  glissando – більш тривале.

Використовуючи вище розглянуті штрихи, або способи звуковедення, керівник хору відшукує забарвлення, відповідний характер звуку, який допоміг би йому найповніше передати зміст твору, розкрити його художній образ.

Усі вище названі прийоми звуковедення можуть бути засвоєні при одній умові – вміння співаків користуватися диханням.

Дихання

Співоче дихання відрізняється від звичайного тим, що воно складається з короткого вдиху, затримки і досить тривалого видиху. Якісний звук забезпечується опорою дихання, тобто усвідомленим відчуттям м’язової напруги в ділянці нижніх ребер і діафрагми в момент співу. Це свідомо загальмований процес видиху із збереженням положення діафрагми в момент співу. Опора дихання дає змогу виконувати тривалі фрази красивим, повним і сильним звуком.

Ланцюгове дихання – це специфічне хорове дихання, при якому співаки змінюють його у різний час і таким чином підтримують безперервність звучання (навіть усього твору). Ланцюгове дихання – це колективна навичка, яка формується після опанування співаками техніки співочого дихання.

Дихання залежить від темпу і характеру твору. Спокійне дихання береться у творах з повільними темпами, а твори в рухливих темпах потребують короткого й активного дихання.

Вокально-хорове дихання є одним із засобів художньої виразності, бо вірно розставлене дихання дає змогу глибше розкрити зміст поетичного тексту і музики.

Метроритм і темп

Метро ритмічна і темпова організація у співі мають велике художнє значення. За допомогою цих засобів музичної виразності можна передати найрізноманітніші настрої: повільну і впевнену ходу, рішучість, стрімкість, бурхливість почуттів, спокій, хвилювання і т. п.

Існують п’ять основних позначень темпу: largo (дуже повільно), adagio (повільно), andante (спокійно, плавно, не поспішаючи), allegro (швидко), presto (надто швидко). 

У музиці також є прийоми ritenuto (уповільнюючи), accelerando (прискорюючи).

Іншим засобом художньої виразності є фермата (зупинка в русі музики). 

У досягненні метро ритмічної стійкості може допомогти текст вокально-хорового твору, вірно розставлені в ньому наголоси, смислова логіка. Тому керівнику необхідно досконало проаналізувати не тільки музичну, а й поетичну сторону твору.

Тембр

Велике значення в музично-слуховому розвитку співаків мають слухові уявлення тембру, здатність уявити собі фарбу і характер звуку, мислити тембрами голосів, які б відповідали змісту виконуваної музики. Це потрібно для того, щоб різні по тембру голоси співаків під час виконання зливалися в загальний тембр хору. Цей тембр може змінюватись (може бути трохи світлішим, темнішим чи густішим) в порівнянні із основною тембровою фарбою хору в залежності від характеру музичного образу. Тому колектив, який володіє тембровими нюансами, значно розширює палітру виразних засобів. Так, наприклад, більш світліший тембр виражає радість, гордість. Більш темний тембр – сум, страх, таємничість і т. п. Єдиний тембр-образ можна тільки сформувати тільки в результаті психологічного єдиного розуміння тембру усіма співаками, при ідеально точному його формуванню кожним співаком окремо. Тембр можна змінювати, змінюючи форму рота, вираз обличчя, навіть настрій впливає на тембр.

У надто емоційних співаків під час виконання тембр підсвідомо набуває відповідних відтінків. Завдання ж керівника колективу відшукати відповідні темброві фарби. Одночасно з розвитком тембрового слуху співаків, рекомендується розширювати палітру динамічних відтінків.

Динаміка

Зміст твору завжди диктує нам про необхідність зміни сили звуку. Якщо нам потрібно виразити добро, ласку, тишу, таємничість, стриманість, ми застосовуємо нюанс piano (тихо). Почуття радості, відчаю, болю виражаємо нюансом forte (голосно, гучно) і т. п.

Основними динамічними фарбами є: pianissimo (дуже тихо), piano (тихо), mezzo forte (не дуже голосно), forte (голосно), fortissimo (дуже голосно). Чіткої градації між ними немає, і співаки можуть широко використовувати динамічну палітру, спираючись на головні динамічні поняття. Динамічні відтінки виражаються в поступовому переході від одного нюансу до іншого crescendo (поступове підсилення звуку), diminuendo (поступове зменшення сили звуку).

Техніка володіння crescendo та diminuendo пов’язані із стійкими навичками співочого дихання і умінням підсилювати та філірувати звук.

Використовуються в практиці й інші види динаміки:

Ø        акцент (наголос), позначається на письмі знаком > над нотою. Техніка опанування такого виду відтінку має ґрунтуватися на швидкому скороченні початкової сили звуку;

Ø        сфорцандо (sf, sforzando) має значення раптового наголосу на звукові;

Ø        іноді, для підсилення значимості певних складових образу застосовуємо контрастний динамічний перепад subito (раптове pianosp).

Практично не існує жодного твору, де динаміка статична. Монотонне звучання музики абсолютно не виразне, сприймається складно, втомливо та притупляє слух.

Фразировка

Володіти фразуванням означає відокремити одну думку від іншої, знаходити головне в мотиві, фразі, реченні і т. д., пов’язати весь цей матеріал в єдине ціле та відповідно до законів логіки послідовно розкривати музично-поетичний зміст.

Вірному фразуванню, визначенню головног8о в хоровому виконавстві допомагає логічний розбір літературного тексту. Намагання виділити головне слово, думку є визначальним фактором виразного співу. Виразне, істинно художнє виконання завжди пов’язане із живим, емоційним відношенням до того, про що співаєш, і досягається завдяки точному розставленню фразеологічних акцентів. Тому хормейстеру необхідно всебічно проаналізувати партитуру з точки зору її форми, так як музичне фразування в певній мірі залежить від структури твору, його поділу на частини, періоди, речення, фрази, мотиви. Важливо визначити їх внутрішній розвиток і підпорядкованість, так як завдяки цьому досягається як виразне виконання, так і охоплення усієї музичної форми твору.

Для досягнення фразировки застосовуються усі раніше згадані засоби виразності: агогіка, динаміка, тембр, дихання, цезури.

Одна музична фраза відокремлюється від іншої прийомом цезури. Цезура – це коротка, ледь примітна пауза (люфтпауза) між фразами або закінченими розділами музичного твору. Цезура виконується за рахунок довжини попередньої фрази, а не за рахунок затримки наступної, бо тоді порушиться темп та пульсація руху музики і форма в цілому.

Виконавців необхідно навчити відрізняти звуки, які становлять сутність музичної думки від тих, які не можна підкреслювати, інакше музична мова перестане рухатись. Важливо відчувати вектор музичної мови спрямований до головної музичної думки. Для цього потрібно встановити зв'язок фраз між собою та визначити центральну, кульмінаційну.

Якщо у виконанні є підпорядкованість музичних фраз, речень, логіка їх внутрішнього розвитку і розвитку загального плану твору в цілому, тоді музика сприймається як органічне ціле, як єдиний завершений музичний образ. І в цьому відношенні значну роль відіграє побудова цільної, монолітної форми.

Музична форма

Форма – один із найважливіших засобів втілення ідейно-емоційного змісту музики. Ми вже говорили про те, що необхідно зробити поділ загальної форми твору на окремі часточки (періоди, речення, фрази, мотиви), збагнути структуру, а вже потім вибудувати цілісну форму.

Для володіння формою рекомендується обирати такий шлях: від загального до часткового і знову до загального, тобто, охопити форму в цілому, потім зупинитися на окремих її частинах, частинках, а після цього повернутися до загального плану. Такий план дасть змогу виконавцям відчути характер твору, охопити всю музичну перспективу. Збагнути основну ідею.

Познайомившись із вище наведеним матеріалом стає очевидним те, що під час живого виконання твору керівник вокально-хорового колективу стає співавтором поряд із композитором та поетом і несе повну відповідальність за те, що виконується. Ось тому необхідно добре знати і володіти засобами вокально-хорової виразності, як важливим інструментом формування та висвітлення теми, ідеї музично-поетичного образу у відповідності до задуму авторів твору.

Категорія: Хорове мистецтво | Додав: Мелодія (25.05.2011)
Переглядів: 12657 | Теги: динаміка, Засоби музичної виразності, метроритм, фразировка, музично-образне мислення, звуковедення, дихання | Рейтинг: 3.3/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
"Маківка"






Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0
Наша кнопка
Будемо вам дуже вдячні, якщо ви розмістете нашу кнопку на своєму сайті

Народний вокальний квартет Маківка

Корисні посилання